2 жовтня виповнилось 120 років від дня народження Івана Багряного (справжнє ім'я — Іван Лозов'яга) — людини, чиє життя було крутішим за будь-який голлівудський екшн, а сила духу ламала радянську репресивну машину.

Письменник, художник, публіцист, політичний діяч та в'язень ГУЛАГу. Його намагалися стерти, зламати й розстріляти, але він вижив, щоб розповісти світові правду.

У бібліотеці-філії 11 ВМ ЦБС до цієї пам' ятної дати було представлено книжкову виставку "Літературна спадщина Багряного".
5 фактів про Багряного, які змусять вас пишатися ним знову:
1️⃣ Талант художника став у пригоді: в еміграції він сам проілюстрував український переклад «Колгоспу тварин» Джорджа Орвелла!
2️⃣ Написав «Тигроловів» за 14 днів. Переховуючись у Моршині від гестапо, він за два тижні створив один із найкращих пригодницьких романів нашої літератури.
3️⃣ Випередив Солженіцина на чверть століття. Його монументальний роман «Сад Гетсиманський» про жахи радянських таборів з'явився у 1950 році — задовго до «Архіпелагу ГУЛАГ».
4️⃣ Перевернув свідомість Заходу. Його легендарний памфлет 1946 року «Чому я не хочу вертатись до СРСР?» став маніфестом тисяч українських «переміщених осіб». Він чітко пояснив європейцям, що радянський режим — це «червоний московський фашизм», де в людини відбирають право бути людиною.
5️⃣ Писав попри пекельний біль. Письменник не міг сидіти — він писав свої останні твори лежачи, тримаючи спеціальну дерев'яну дошку на грудях.
Перед самою смертю у 1963 році Івана Багряного висували на Нобелівську премію з літератури. І хоча радянське цькування не припинялося навіть за кордоном, він презирливо кидав пропагандистам: «Я те перо гострив і гартував по тюрмах та по смертних камерах не для того, щоб штрикати ним блохи».
Сьогодні, через 120 років, його слова звучать як ніколи актуально. Його герої вчать нас головного — не здаватися, бігти над прірвою, боротися за свою ідентичність і вірити, що сміливі — таки мають щастя.