"Співець краси і слави Подільського краю" - це відео, присвячене творчій особистості Михайла Стельмаха, щиролюбця рідної подільської природи, співця народної пам'яті, філолога, етнографа-фольклориста й людини безмежної красивої душі, яка народилася 110 років тому 24 травня в селі Дяківці на Вінниччині.
Більшість земляків знають і шанують у його творчості автобіографічні повісті "Щедрий вечір" і "Гуси-лебеді летять", у яких він зумів зберегти й описати дитинство як феномен чистоти людської душі, романи "Кров людська - не водиця", "Хліб і сіль", "Велика рідня", "Чотири броди", "Правда і кривда", напрочуд правдиві як на трагічну добу ХХ століття, коли кожне слово могло привести письменника до в'язниці.
Його поетичні твори залишаються актуальними і в наш час, хоч деякі з них написані понад пів століття тому. Пропонуємо ознайомитись поетичними творами, покладеними на музику:
Елегія
В мерехтивих росах знов іде світання,
І дорога мане казкою удаль,
Як моє дитинство, як моє прощання,
Як моя роками стишена печаль...
Краю мій зелений, - вічная дорога,
Ти - безсмертник в полі, в небесах гроза,
Припаду я серцем до твого порога,
Як твоя кровинка, як твоя сльоза...
І, якщо схилюся у борні, в тривозі,
Хай вітри лютують, хай мечем - гроза,
Я степи покличу, верби при дорозі,
І зігріє душу чистая сльоза!..
Я ждала милого
Я ждала милого три літа,
Три літа звістки не було, —
Коли ж засохла кров,
Засохла кров пролита,
Сама ходила за село,
Сама ходила за село...
Чого я ждала із туману,
Чого я ждала із дібров,
Коли твої, коли твої
Болючі рани
По краплі виточили кров,
По краплі виточили кров...
Далеко в полі є могила,
Над нею тужать явори...
А хто ж мене, а хто ж мене
Пригорне, милий,
У тихий вечір на зорі?..
У тихий вечір на зорі?..
Коментарі
Дописати коментар