Рідне слово - наша зброя

 Україна чекає на перемогу. Так сильно чекає і так натхненно молить Бога про найбільше диво на Землі - мир, незалежність, свободу... Але мир не дається так просто, не воготовляється з "нічого", його потрібно домогтися, заслужити... 

Усім відомо, що національна ідея не висловлюється зброєю у битві - там вона захищається, а формує національну думку, національний світогляд - мова, слово. Поетичне слово завжди надихає до боротьби, підтримує бойовий дух, вселяє надію.

У ці весняні дні пропонуємо кожному відвідувачеві, кожному читачеві нашої бібліотеки долучитися до акції "Рідне слово - наша зброя", надіславши на електронну адресу: library.11.vmcbs@gmail.com власні поетичні рядки патріотичного змісту із хештегом #Рідне_слово_наша_зброя - ми опублікуємо їх у нашому блозі й на офіційній сторінці Фейсбук. Стежте за новинами й бережіть себе!

До Вашої уваги патріотична лірика бібліотекаря читальної зали для дорослих Алли Горобець:

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ

Повертайся живим, забагато для нас бід і горя.
Я не знаю тебе, та твій біль моє серце пройняв,
Бо на захист землі і добра обрала тебе доля,
Щоб ти стяг синьо-жовтий у небо високе здійняв.
Обіймаєш Вкраїну міцну, як правічний лелека,
Бережеш її сон, огортаєш дбайливо крильми.
Ти щасливий, що можеш летіти далеко-далеко,
І тримати у небі рушник-оберіг над людьми.
Повертайся живим, хай тебе дочекається мама,
Хай дитячі уста подарують тобі теплоту,
Хай кохана твоя, яка вірно тебе зустрічала,
Не ковтає у горі гірку і пекучу сльозу.
Повертайся живим, ми в молитві здіймаємо руки
І на землю летять Божі Янголи, як голуби,
Щоб не знала любов у житті ні страждань, ні розлуки,
Щоб не знало життя смертоносних печатей орди.
Повернися живим, бо без тебе нам порожньо буде,
Нам без тебе земля стане пусткою спалених мрій.
Хай молитва за мир і за волю простелиться всюди,
Хай відверне Господь всяке зло від моєї землі.
І мою Україну вітатимуть піснею люди
Всіх народів землі, всіх релігій, усіх поколінь!
Мужній соколе мій, Україна тебе не забуде,
Увінчається славою кожен блискучий політ.
Ніжна ластівко, хай найтемніші жорстокі хвилини 
Не зламають крила, не загасять надію твою.
Хай в дорозі тобі світить тиха молитва дитини,
Хай батьків і дідів гнів і біль зміцнять віру твою.
Не зламається сталь, не згорить синьо-жовта перлина,
Не погаснуть в бою сині зорі в коханих очах.
Зрозуміють усі, хто не знає, що це - Україна,
Її слава і воля живі не лише у піснях.
Повертайтесь живими і славте Вкраїну і Бога,
Бо немає святині над них у віках і світах,
Бо єдиною мрією в нас є свята перемога,
І держава, і мова, і вільний нескорений стяг.
© Алла Горобець

Боже, багато ми втратили в рідному полі.

Ми лиш хотіли мирного неба і світлої долі.

Весни мої, чом ви в небо принесли не птахів,

А літаків, щоби бомби на землю скидати?

Боже, врятуй Україну мою від загину,

І віджени цю орду, де і сліду не видно.

Хай заколише Твій вітер на полі стеблину

І зацвіте Твоє Слово святе: синьо-синьо.

Хай не стріляють по дітях ворожі гармати -

Хай порятує їх всіх Пресвята Божа Мати,

Хай проросте наша воля в міцному корінні,

Вклониться доля незламній моїй Україні.

Я не покину її в дні вогненної муки,

Гірше за все буде нести цю нішу розлуки.

Я не настільки слабка, щоб дозволити здатись,

Вірити в неї - це сила, а зовсім не слабкість.

Наші життя переплетені ниткою долі -

Краще для мене - це жити у ній і на волі.

Я Україну свою не віддам, не залишу,

Я разом з вітром все лихо її заколишу.

Слава героям, хто з болем кує перемогу!

Дай, Боже, всім повернутись живими додому,

Дай, Боже, кожному взяти дитину на руки

Й більше ніколи не знати такої розлуки!

© Алла Горобець

СИНІ ЗОРІ НА ДОЛОНЯХ

Нема тебе, нема "прости",

Немає посмішки на спомин...

Лиш чорний лист і сивий дим,

І сині зорі на долонях...

І місяць дивиться згори

На світ украдених ілюзій,

На сірий погляд самоти,

На чорно-білі фото друзів...

Колише вітер чорний лист

І свище піснею від болю

Усі слова від гіркоти,

Що не сказали ми з тобою.

Усі думки, усі пісні,

Усі стежки німої долі -

Прокляття райської зорі

І тихе пекло сивочоле...

Хай ллють дощі, метуть сніги,

Хай сонце спалює дороги...

Розвіє вітер сивий дим, -

Залишить зорі на долонях...

© Алла Горобець

P.S. Присвячується усім Журавкам, які не дочекалися своїх героїв з війни...

Ми скоро усі зустрінемось

Після цієї війни.

Ми всі дуже сильно змінимось,

Всесвіт огорнем крильми.

У серці ішли з молитвою

І совість не продали.

Ми будемо Україною,

Як завжди нею були.

Обіймемось, порадіємо,

Згадаємо всі пісні.

Усе, про що завжди мріємо,

Здійснять ці весняні дні.

Прошу тебе, Богородице,

Врятуй всіх твоїх синів -

За вільну Вкраїну боряться,

За небо без ворогів.

Бо віра - тільки для Господа,

І серце б'ється у нас

У ритмі синього й жовтого.

І небо б'ється за нас!

І хай Маріуполь звільнений

Навіки вільним буде,

Бо ми народ нерозділений,

Бо слава в нації є!

І честь, і мужність, і відданість

Усіх, усіх поколінь

Завжди буде з українцями,

Бо ми - на землі своїй!

© Алла Горобець

Для людини не треба багато -

Мирне небо і вільна земля,

І усмішки дітей, наче свято,

Як з ікон ллють проміння тепла.

Для людини не треба багатства:

Все надбання її - вільний дух.

Він не зрадить ні мами, ні тата,

Не опустить наляканих рук.

Для людини достатньо лиш неба -

Теплих крил божих янголів в нім.

Голуби перетворяться в левів,

Якщо люди замовкнуть німі.

Для людини багато не треба -

Б'ється серце на волі - це рай,

І повернуться мрії до тебе,

Якщо ти бережеш рідний край.

І воскреснуть великі надії,

І Великдень розбудить весь світ -

Україно моя, наша Мріє,

Не останній це був твій політ.

Для людини живої найкраще

Жити з вогником в думах, піснях,

Аніж спати, як сонне ледащо

Просипає свій зоряний шлях.

Україна моя не проспала -

Не схилила в бою голови.

Її цвіту іще не стоптали,

Не залили гіркими слізьми.

Для людини не буде багато

Ні любові, а ні доброти.

Україна розквітне, як свято,

І не знатиме більше біди.

© Алла Горобець

Розкажи мені зараз, сьогодні,

Все, що тиша забрала собі.

Ти зустрінеш світанок в окопі,

Я - у сховищі, тут, в укритті.

Ти не вип'єш ранкової кави -

Слава Богу, що є ще вода.

Я пригорнуся тихо вустами

До натільного свого хреста.

Ти погладиш сніжинку на скронях

І розгорнуться крила в політ.

Я зігрію теплом на долонях

Нашу землю і цілий наш світ.

Стану куполом Божим над шляхом,

Де ти будеш звільняти наш край.

Київ наш і Херсон, Волноваху,

Наш Чернігів, Житомир... Пора

Прокидатись, вже сонце над краєм

Обрізає напружену ніч.

Вже над Харковом нашим світає,

І встає за порогами Січ.

Ти навколішках землю цілуєш,

Жито й небо до серця береш.

Над землею тут янголи - чуєш?

Наша віра не знатиме меж.

Ми ще зможемо все пригадати,

Пом'янути загиблих братів.

Тільки встигнути треба сказати,

Що до пекла цього не зумів.

© Алла Горобець

Чим більше болю, тим сильніше ми

Єднаємось в одну велику силу -

Ми той народ, що кров'ю і слізьми

Збудує світ новий, нову Вітчизну.

Нас не здолати, нас не захопить,

І провокації вам тут не допоможуть -

Ви звикли всюди кров невинну пить,

Вам, іродам, не буде днів погожих.

Ви думали, що місце є війні

У світі двадцять першого століття?..

А ви - брати із півночі мої,

Чому відкрили шлях до лихоліття?!

Ви ж знаєте - у третій світовій

Ви залюбки підтримали рашиста,

Господь Кремлю направить жезл свій -

Залишиться лиш слід від попелища,

Іще не пізно, ви ще не раби,

І нас ніхто не схилить на коліна -

У ваших венах б'ються колоски,

У наших грудях б'ється Україна.

Героям слава! Смерть всім ворогам!

Хай Бог розсудить, що ви допустили,

Що в наші дні пройшли, як ураган,

По наших землях всі ворожі сили...

Я - Україна, і нема мені

Жалю до окупанта. Ми - єдині!

Хай буде мир! Світ каже: "Ні війні!"

Не віддамо ні крихти України!

© Алла Горобець

Господи, прости усі гріхи,

І синів Твоїх у цій війні помилуй.

Знаєш Ти, що в темряві війни

Ллється світло з боку України.

Бережи дітей і їх батьків,

Кожного вкраїнського солдата.

Хай дає їм сил земля дідів

І щаслива у віночку рідна хата.

Хай їм буде мудрість поколінь

Безсумнівним совісті законом:

Не прийме земля ця москалів.

На коліна - тільки перед Богом!

Ми - своєї віри оберіг,

Станемо у єдності до бою

За усмішку всіх дитячих вій,

За кохані у руках долоні.

Янголи всі стануть поміж нас -

Ми в союзі з Гарнізоном Божим.

Хай боїться ворог - з нами час:

Знищимо змію - і знов додому,

Щоб підняти грудочку землі,

Обпекти вустами - і до серця...

України безліч голосів

На світанні голубом озветься.

Боже, Україна - твій нарід,

Ми з Тобою виженемо з краю

Всю гидоту й нечисть москалів -

Змиємо росою на світанні.

Хай у нашім краю будуть квіти -

Й ні сліда від танків, літаків...

В Україні - українські діти -

Не потерплять жодних ворогів!

© Алла Горобець

Чекаємо на ваші вірші для підтримки українських захисників! Переможемо разом!

Слава Україні!