Думки у слові стверджують себе

27 серпня 2021 року Україна святкує славний ювілей - 165-річчя від дня народження - Івана Яковича Франка, всесвітньо знаного поета, прозаїка, драматурга, публіциста, перекладача й видатного вченого, номінованого на Нобелівську премію, якої він був безперечно гідний. Своєю прозою, поезією, драматургією І.Франко: - збагатив український класичний реалізм і заклав основи нового напряму - модернізму, - розширив і збагатив соціально-психологічну й філософсько-моральну проблематику в літературі; - створив у образ активного українця-громадянина, що пов’язаний своєю діяльністю із боротьбою народу за волю і щастя; - показав визрівання національної свідомості й гідності представників різних соціальних верств українського народу; І. Франко органічно поєднав у собі письменника й публіциста, ученого й громадського діяча. Іван Франко звеличив Україну, Україна має звеличити його.
Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії. Першими спробами були поезії, що друкувалися в журналі «Друг» та сформували збірку «Баляды і росказы» (1876 р.). Найкращі твори другої половини 70-80-х рр. склали поетичну збірку «З вершин і низин» (1887 р.), що засвідчила творче зростання митця. Збірка поєднує поезії на різні теми, переважно громадянські. Наступна книжка поезій Франка «Зів’яле листя» (1896 р.) цілком відповідає авторському визначенню ліричної драми. Біографічно зумовле­на, вона водночас є мистецьким шедевром і драматичним людським документом. До збірки «Мій Ізмарагд» (1897 р.) увійшли переважно поезії 1897 р. та частина більш ранніх творів. У них знайшли відображення моральні й громадянські пошуки автора, позначені напруже­ним драматизмом та складною динамікою емоцій. 1900 року побачила світ поетична збірка Франка «Із днів журби». Важливим етапом його поетичної біографії стала наступна книжка «Semper tiro» (1906 р.).
Франкові належить авторство ряду творів у жанрі поеми, серед яких на особливу увагу заслуговують «Іван Вишенський» та «Мойсей». І. Франко — автор більш як ста прозових творів. Природно, що не всі з них однорідні за мис­тецькими вартостями. Прикметною особливістю прози письменника є ілюстрація політичних ідей, як, наприклад, у повістях «Борислав сміється» (1881-1882 рр.), "Перехресні стежки". Серед драматургічних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса «Украдене щастя» (1893 р.).

До 165-річчя від дня народження Прометея вітчизняної літератури, Івана Яковича Франка, в бібліотеці підготовлено книжкову виставку "Думки у слові стверджують себе".