Це співуче слово "криниця"

Криниця – це народний символ України, її сили, багатства, родючості, святості, чистоти, краси, вірності, безсмертя народного духу, розлуки, туги, народної духовності. Про неї складено багато легенд, прислів’їв , загадок, пісень.

Криниця, джерело – то святе місце, з нього починається життя. Те місце завжди оберігають, розчищають, щоб воно не замулилося, не змарніло, а дітям приказують: «Не плюй у криницю, бо доведеться водиці напитися!»

Нові криниці копали на свято Івана Купала. Сам процес копання умільцями був захоплюючим, зазвичай допомагали односельці. Тут і пісні лунали, і різні історії.
Місце біля криниці ставало громадським, бо сюди сходилися люди і в будні, і в свято, щоб поспілкуватися.

Біля криниці найчастіше садили калину. Чує калина воду через земні глибини, як голос життя, і горнеться до схованого джерела. У народі кажуть: «Де калина, там й вода». Є один метод, за допомогою якого копачі шукали, де підземне джерело. Брали гілочку верболозу з листям і, прихиливши до землі, водили нею навкруги. І у тому місці, де листочки враз тягнуло до землі, і було джерело.

Цілющу силу має «непочата» вода. Це вода, яку зачерпують щоранку першою з трьох криниць до сходу сонця; той, хто несе її не повинен ні з ким заговорити, тому що вода втратить свою цілющу силу.