"Живем в Україні, то знай її мову!"- Михайло Старицький

 

Михайло  Старицький увійшов в українську літературу як поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер і організатор реалістичного професіонального театру.

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840р. у родині дрібного поміщика-дворянина, відставного ротмістра в с. Кліщинці на Полтавщині.
Також його життя деякий період було пов’язане з Поділлям: у 1868 році М. Старицький купив маєток в с. Карпівці на Поділлі й переїхав туди з родиною.

Ім'я Михайла Старицького пов'язане з розвитком українського театру й драматургії. Саме завдяки йому в 1883 р. з'являється перша професійна об'єднана українська трупа, де працювали М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька, М. Садовська-Барілотті. І хоча урядові й цензурні заборони спрямовували розвиток української літератури виключно у вузьке річище селянської тематики, завдяки М. Старицькому, І. Карпенку-Карому, М. Кропивницькому український театр зумів вирватись із "горілчано-гопачної" театральщини, розширив коло тем: історія України — "Оборона Буші", життя інтелігенції — "Не судилось", філософська тематика — п'єса "Талан".

М. Старицький і М. Кропивницький

Творча спадщина М. Старицького дуже багатогранна: поезії "Борвій", "До молоді", "До України", "Виклик", "Поету", "Поклик до братів-слов'ян" та інші; історичні романи і повісті, оповідання, написані здебільшого російською мовою: "Осада Буши", "Богдан Хмельницкий", "Последние орлы", "Разбойник Кармелюк"; драматичні твори: "Не судилось", "Талан", "У темряві", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Богдан Хмельницький", "Маруся Богуславка".
Його вірш "Виклик» («Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна») став народною піснею.

До уваги користувачів перегляд творчого доробку видатного українського класика.