Чорна сповідь моєї Вітчизни


"Минуло вже понад 80 років, але чи можна забути те, що стало частиною генетичної пам'яті? Всесвіт не терпить порожнечі, він потребує рівноваги в усьому: у світлі й темряві, у радощах і смутках, у добрі та злі, у ситості та в голоді. Кати і їхні нащадки теж можуть відчути наслідки вселенської рівноваги. І хтозна, чи не маряться їм у дивних розпорошених снах почорнілі українські матері з дрібними дітосками-старченятами - мертві, що простягають руки і припрошують: "Ходімо, у нас хлібчик є"."
(Вікторія Гранецька)
Сьогодні українці вшановують жертв голодоморів, зокрема, найстрашнішого – Голодомору 1932-1933 років. У вікнах своїх будинків  у пам’ять про померлих від Голодомору о 16:00 українці запалять свічки одночасно по всій країні.





Коментарі