У війни не жіноче обличчя

Ветеран війни Крутоус Андрій Васильович ділиться сумними спогадами

Сьогодні відбулося чергове засідання клубу "Зустрічі без прощань". Чотири роки гриміла над нашою землею найстрашніша в її історії війна. І чотири роки в одному строю з чоловіками воювали жінки: зв'язківці, партизанки, льотчики, снайпери, розвідниці. Нарівні з чоловіками зазнавали всі тяготи війни, ніскільки не поступаючись їм ні у відвазі, ні в самовідданості.
Молоді дівчата, вчорашні школярки і студентки вставали в строй і ставали солдатами. Для кожної з них любов і родинне щастя, побачення і танцмайданчики, молоді радощі і надії перетворилися лише у мрії, які обов'язково збудуться, але лише потім, після війни. А доки... Для багатьох з них ці мрії не збудуться вже ніколи. Ніколи не стати їм дружинами і матерями, не пізнати радості любові і мирної праці. Їх життя було коротке, як життя падаючої зірки. Але, подібно до зірки, хай і на коротку мить, вона освітила світ самовідданою любов'ю до ближнього, до свого народу і своєї Батьківщини.

На фронті в різні періоди билися від 600 тисяч до 1 млн. жінок, 80 тисяч з них були радянськими офіцерами, більше 100 тисяч – медичними працівниками. Більше 150 тисяч жінок – героїнь Великої Вітчизняної Війни – нагороджені бойовими орденами і медалями. За роки війни 87 жінок стали Героями Радянського Союзу. За особливу мужність і героїзм 15 жінок-медиків удостоєно цієї високої винагороди.

Дівчата-санінструктори стрілецьких рот, медсанбатів, артилерійських батарей допомогли 70% поранених бійців повернутися в строй. Вперше військова доблесть, відвага санітарів, що надають першу допомогу пораненим на полі бою, під вогнем противника, прирівняна до бойових подвигів солдатів і офіцерів в бою. За винесення з поля бою більше 80 поранених або контужених з їх особистою зброєю санітар або санітар-носильник нагороджувався вищою урядовою винагородою – орденом Леніна.